Електронний парамагнітний резонанс (ЕПР) — це різновид магнітно-резонансної технології, яка виникла на основі магнітного моменту неспарених електронів. Його можна використовувати для якісного і кількісного виявлення неспарених електронів, що містяться в атомах або молекулах речовин, і їх дослідження. Структурні характеристики навколишнього середовища. Для вільних радикалів орбітальний магнітний момент майже не впливає, і більша частина повного магнітного моменту (понад 99%) сприяє спіну електрона, тому електронний парамагнітний резонанс також називають «електронно-спіновим резонансом» (ESR).

Електронний парамагнітний резонанс був вперше відкритий колишнім радянським фізиком Е·К·Завойсом у 1944 році з MnCl2, CuCl2 та інших парамагнітних солей. Фізики вперше застосували цю техніку для вивчення електронної структури, кристалічної структури, дипольного моменту та молекулярної структури певних складних атомів. На основі результатів вимірювань електронного парамагнітного резонансу хіміки з’ясували хімічні зв’язки та розподіл електронної густини в складних органічних сполуках, а також багато проблем, пов’язаних із механізмом реакції. американець Б. Коммонер та ін. у 1954 році вперше представили технологію електронного парамагнітного резонансу в галузі біології. Вони спостерігали існування вільних радикалів у деяких рослинних і тваринних матеріалах. З 1960-х років завдяки постійному вдосконаленню приладів і постійним інноваціям технології технологія електронного парамагнітного резонансу використовується у фізиці, напівпровідниках, органічній хімії, комплексній хімії, радіаційній хімії, хімічній інженерії, морській хімії, каталізаторах, біології та біологія. Він широко використовується в багатьох галузях, таких як хімія, медицина, екологія та геологічна розвідка.