Електронний парамагнітний резонанс (ЕПР) - це різновид магнітно -резонансної технології, що виникла з магнітного моменту неспарених електронів. Він може бути використаний для якісного та кількісного виявлення неспарених електронів, що містяться в атомах або молекулах речовин, та їх дослідження. Структурні характеристики навколишнього середовища. Для вільних радикалів орбітальний магнітний момент практично не впливає, і більша частина загального магнітного моменту (понад 99%) сприяє спіну електронів, тому парамагнітний резонанс електронів також називають "електронним спіновим резонансом" (ESR).

Електронний парамагнітний резонанс був вперше відкритий колишнім радянським фізиком Е · К · Завуасом у 1944 році з MnCl2, CuCl2 та інших парамагнітних солей. Фізики вперше застосували цей прийом для вивчення електронної будови, кристалічної структури, дипольного моменту та молекулярної структури деяких складних атомів. На підставі результатів вимірювань парамагнітного резонансу електронів хіміки з’ясували хімічні зв’язки та розподіли електронної щільності в складних органічних сполуках, а також багато проблем, пов’язаних з механізмом реакції. Американець Б. Коммонер та ін. вперше впровадив технологію електронного парамагнітного резонансу в галузі біології в 1954 р. Вони спостерігали за наявністю вільних радикалів у деяких рослинних і тваринних матеріалах. З 1960 -х років, завдяки безперервному вдосконаленню приладів та безперервним інноваціям технологій, технологія електронного парамагнітного резонансу використовується у фізиці, напівпровідниках, органічній хімії, складній хімії, радіаційній хімії, хімічній інженерії, морській хімії, каталізаторах, біології та ін. біології. Він широко використовувався в багатьох областях, таких як хімія, медицина, екологія та геологічні розвідки.